Весілля Свічки
| Весілля свічки | |
|---|---|
 А. І. Манастирський. Козацька школа. Початок XX ст. | |
| Інші назви | День Семена, Семена, Симеона Стовпника, Свято свічки |
| Ким святкується | слов'яни |
| Тип | народно-православний |
| Дата | 1 вересня |
| Традиції | постриження молодих хлопців і вперше садовили їх на коні, закінчувалися гуляння на «вулиці» й починалися вечорниці в хаті |
 Весілля Свічки у Вікісховищі | |
Весі́лля Сві́чки — народно-християнське свято початку осіннього циклу. Свято пов'язане з днем преподобного Симеона Стовпника, пам'ять якого відзначається 1 вересня[1].
З прийняттям християнства на Русі цього дня святкували Новий рік, адже 1 вересня було початком індикту.[2] Ще з княжих часів пішов звичай вперше садовити на коня молодих хлопців, а потім з великими церемоніями везти їх до церкви, де після служби єпископ справляв пострижини хлопців. Цей звичай зберігся до козацької доби.
У ніч проти Семена Стовпника було київське базарне свято з лялькою на людську подобу. Це був своєрідний карнавал на київських базарах.
На Семена кінчається "вулиця" й починаються вечорниці в хаті.
Починають копати картоплю. Потім у полі чи в городі розкладають вогнище і печуть картоплю, їдять, гріються. Цього дня ткачі встановлюють верстати і починають ткати килими. Беруться за роботу і столярі, стельмахи, ковалі. А ввечері майстри збиралися до шинка, так відбувалося весь тиждень до Другої Пречистої.[3]
Увечері по хатах запалюють світильник, який має горіти "до Великодня". Зокрема на Поліссі це робили святково і урочисто. Кожен майстер намагався почати роботу біля світильника.
Донині потрібно обсіятися озиминою.
З цього дня починається і триває тиждень бабине літо. Опісля остаточно відлітають ластівки, а зграї горобців тихшають і меншають. [2]
У своїй драматичній поемі "Свіччине весілля" (1930) Іван Кочерга описує Київ у 16 столітті, а саме ремісниче життя Подолу, заборону місцевої влади запалювати світло і боротьбу народу. За мотивами цього твору створюють мультфільм "Весілля свічки" (1982).
- ↑ Православний церковний календар 2024. Новоюліанський. З додатком вересень — грудень 2023 р.
- ↑ а б Скуратівський, Василь (1993). Місяцелік. Український народний календар. Київ: Мистецтво. с. 119.
- ↑ Воропай, Олекса. Звичаї нашого народу. Мюнхен. с. 160.
- Ольга Рутковська. Весілля Свічки. // Історичний календар ' 97. — К., 1996
- Сапіга В. К. Осінь // Українські народні свята та звичаї. — К. : Т-во «Знання України», 1993. — 112 с.
- Стішова Н. Давньоукраїнське свято Семена Стовпника в традиційній звичаєво-обрядовій культурі / Н. Стішова // Народна творчість та етнологія. — 2017. — № 3. — С. 67-76.
- Семена день // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1715. — 1000 екз.
- Народні осінньо-пісенні звичаї[недоступне посилання з червня 2019]
- Музей Івана Гончара [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]